Йшла весна 1944, країна охоплена війною, яка зачепила болем кожну сім’ю. А в радянський Крим прийшла трагедія до всього корінного народу – кримських татар.

   10 травня 1944року Берія в листі Сталіну  звинуватив татар в масовому дезертирстві з лав Червоної армії , додавши  обвинувачення про «зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу» та «небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу».

Також в листі була сформульована пропозиція виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану.  Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3-й годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася в основному 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВС. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. У реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли  до Узбекистану та прилеглих районів Казахстану та Таджикистану. Невеликі групи людей потрапили до Марійської АРСР, на Урал та до Костромської області Росії.  Усього депортували більше 200тисячі людей .  

   Після депортації кримських татар та представників інших етнічних груп із Криму продовжилась політика русифікації Криму,  сам термін « кримські татари » був вилучений з російсько-радянського лексикону, а всі кримськотатарські топоніми ( назви міст, сіл і гір) у Криму були змінені на російські назви на всіх мапах, всього було перейменовано понад 1000 населених пунктів Криму ( за винятком Бахчисарая, Джанкоя,  Ішуні, Саків та Судака). До кінця сталінського правління нікому не дозволялося згадувати, що цей етнос колись існував в СРСР, під час радянських  переписів 1959, 1970 і 1979 років кримські татари могли називати себе «татарами».

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Масове повернення кримських татар до Криму розпочалося наприкінці вісімдесятих років минулого століття.

З часу проголошення незалежності Україна взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла постанову № 1140-18 «Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України, а також 17 квітня 2014 року Закон України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою».

Дізнгавайтеся більше:

28 діб без води і їжі: Офіс президента передав Меджлісу розсекречені документи НКВС СРСР щодо депортації кримських татар http://khpg.org/index.php?id=1274349040 

Беліцер, Н. Депортація кримських татар як ще один геноцид в СРСР.

http://khpg.org/index.php?id=1274349040 

Депортація кримських татар у запитаннях і відповідях http://khpg.org/index.php?id=1274349040

 Як радянська влада депортувала кримських татар https://zmina.info/articles/deportacijia_krimskih_tatar-2/