До дня Європи

Книги Середньовічної Європи

Те, що один раз надруковано,

 стає надбанням усього світу на вічні часи.

Г.Е.Лессінг, німецький письменник,XVIIIст.

    Старі томи розбурхують почуття будь-якого книголюба - цей запах книжкового пилу, старі обкладинки, пожовклі сторінки ... Епоха  Середньовіччя, де кожен примірник виготовлявся вручну,обкладинки яких оздоблені золотом, сріблом, інкрустованим  коштовним камінням , емаль та різьба по слоновій кістці вартували дорого, тому кожна книга була витвором мистецтва.

  Середньовічний пісенник «Chansonnier de Jean de Montchenu», 1475 рік

У Середньовіччі книги нерідко виготовляли у формі серця.Видається все логічним – пергамент у середні віки був досить дорогим. Для виготовлення великих за розмірами кодексів використовували великі аркуші цього матеріалу. А маленькі шматки, що залишалися, можна було використати для виготовлення малих книг. Проте тут справа не лише в практичності. Адже книги у формі серця нерідко мали особливе призначення, зокрема були часословами, молитовниками окремих людей, книгами пісень. В епоху раннього середньовіччя розвивається практика спілкування з Богом на умовах приватності. При написанні текстів з’являються зміни в правописі: чітко розділяються слова, з`являється пунктуація, нова система скорочень, схеми розподілення тексту на сторінці, що вказує на глибоку роботу з текстами. 

 Цей манускрипт XV ст. так і називається: Rotundus — «Круглий». Він визначний не лише своєю формою, адже в діаметрі має всього 9 см, а корінець завдовжки 3 см. Крихітний розмір дозволяє припустити, що книга призначалася для особистого використання, щоб власник мав змогу носити його з собою до церкви або під час тривалих мандрівок.

Шедевр датується 1480 роком На 266 пергаментних сторінках міститься 3 повноцінні гравюри та 30 витончених маюскул, буквиць що ілюструють біблійні сюжети й епізоди із житій святих, написаний латиною і французькою, призначений для широкого кола читачів, які були досить освіченими людьми, але не знали латини. Бревіарій абсолютно унікальний і майже не має аналогів у світі, форма кола для книговидання досі диковинка й нечувана розкіш. Зараз цей шедевр XV ст. знаходиться у міській бібліотеці німецького міста Гільдесгайм.

Поясна книга (1589 р.).

 Книжка називалася так, оскільки її носили на поясі: шматочок шкіри слугував продовженням книги і затикався за ремінь або пояс. Причому книга висіла сторчма, тому читати її можна було, не знімаючи пояса. Такі книги стали популярними у ХV XVI ст. у Німеччині та Нідерландах

  Двостороння книга «дозадо»

 Двостороння книга XVI XVII ст. Такі двосторонні книги використовувалися у XVI XVII століттях. Їхню незвичайну оправу називали «dos-a-dos» («дозадо»). Такий спосіб часто використовувався при створенні Старого і Нового Завіту.

    Книга, яку можна читати шістьма різними способами

 Ця книга складнішої форми, аніж попередня. Її можна читати шістьма різними способами: іншими словами, у ній містяться 6 різних книг. Цей геніальний екземпляр, створений у Німеччині в XVI столітті, вміщує релігійні тексти минулого, зокрема «Малий катехизм» Мартіна Лютера. Зараз книга зберігається у бібліотеці «Strängnäs» (Швеція).

Дитяча абетка XVII століття. У 17 столітті книги важили більше, ніж зараз. Дитяча абетка була листком, вкладеним в рамку на ніжці. Таким чином, дитина могла затискати деревинку між ніг і піднімати абетку на необхідну відстань перед очима.

 З появою монастирських шкіл, навчальних закладів, таких  як Болонський в Італії і Паризький у Франції, Оксфорд і Кембридж у Англії, Монпельє в Тулузі, а вже в чотирнадцятому XIV столітті перші університети з'явилися і в Чехії і Німеччини, Австрії та Польщі, в яких вивчалося право, філософія, медицина, учні читали твори багатьох арабських, грецьких авторів виникла необхідність  в великій кількості навчальної літератури з філософії, логіки, математики та астрономії.

   Щоб відповідати цим новим потребам, створювалися лавки переписувачів – скрипторії, де одночасно працювали 30-40 монахів, їх продукція стала більш різноманітною. Тепер можна було знайти всілякі керівництва - з кулінарії, вихованню, медицині, астрономії, а також романи.  Але при ручному копіюванні неминуче виникали спотворення тексту - пропущені слова або букви, описки, помилки. Виною тому була неуважність переписувача, втома, погане освітлення, нерозбірливий почерк у вихідному манускрипті і навіть недолік грамотності. Іноді позначки на полях переписувач брав за частину тексту й переписував їх, додаючи до своєї праці. Іноді вихідний текст читали вголос, а переписувачі записували його - така схема роботи була зручніше, якщо потрібно було зробити відразу кілька копій. Скажіть чесно - хто жодного разу не помилився на диктанті?

Видання були дуже скромними, без ілюстрацій, дуже часто без оправ. Їх виготовляли не на пергаменті, а на папері. В Європі папір стали використовувати з XII ст., вперше почали виробляти в Іспанії. Папір, порівняно з пергаментом був дешевшим, тому й книги стали значно доступніші.

Йоганн Гутенберг винайшов друкарський верстат у середині ХV століття. І розпочалась нова ера розвитку книги в Європі.

За матеріалами  Інтернет- видань.